Дмитро Лопарев народився 9 листопада 1995 року в місті Хмельницький.
Навчався в Хмельницькому НВК №10 та Хмельницькому професійному ліцеї.
Замість вишу Дмитро обрав військо.
Бойовий шлях воїна розпочався на Майдані. Перша ротація у складі ДУК ПС відбулася у 2015 році, де він був наймолодшим серед побратимів. Брав участь у боях у численних гарячих точках: Піски, Тоненьке, шахта Бутівка, Водяне, Кам’янка, Авдіївка, Мар’їнка, Красногорівка та Опитне.
У 2017 році підписав перший контракт у лавах ССО ЗСУ, де служив до свого останнього бою.
Дмитро завжди був зваженим і відважним — як під час служби, так і вдома.
У період з 2020 по 2021 рік пройшов кваліфікаційний курс. Повномасштабну війну зустрів на посаді старшого оператора ССО.
З перших днів великої війни брав участь у Київській кампанії, а згодом захищав Донеччину, Харківщину та Сумщину.
Він був серед найкращих, серед сталевих. Під час бойових дій неодноразово виконував обов’язки командира групи. Завдяки бойовому досвіду та високому професіоналізму сержант Дмитро Лопарев організовував успішне виконання завдань, зокрема евакуацію особового складу в екстремальних умовах. Про це знають його побратими та рідні.
Неодноразово був нагороджений командуванням. Серед відзнак: «Боєць/Ветеран ДУК ПС», «Легкі поранення бійця ДУК ПС», «Воля та Мужність», «Золотий хрест», «Іду на ви» IV ступеня, «За оборону України», «Почесна відзнака командира військової частини А1788».
Дмитро знав, що всі ми на правильному шляху. Вірив у перемогу та будував плани на життя після неї. Слухав Nord Division, не пропускав випуски Стерненка, кайфував від азійської кухні та чайних церемоній.
Загинув Дмитро 22 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Дмитру назавжди 29 років.
У воїна залишилися дружина та мати.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове.
