Ігор Якименко народився 4 серпня 1972 року у місті Києві.
Після школи закінчив професійно-технічне училище.
Останні 17 років проживав у місті Хмельницькому.
Працював різноробочим.
У березні 2024 року Ігор приєднався до лав Збройних Сил України.
Чоловік служив на посаді стрільця у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. У червні під час виконання бойового завдання воїн зник безвісти на Покровському напрямку. ДНК-експертиза встановила, що Ігор загинув 24 червня 2024 року.
Ігорю Якименку був 51 рік.
У нього залишилися мати, донька та сестра.

Дмитро Баранецький народився 21 червня 1981 року у місті Хмельницькому.
Навчався у Хмельницькій ЗОШ №15. Після школи з відзнакою закінчив Хмельницький національний університет. Ще зі студентських років Дмитро почав розвивати власну справу.
Займався системами вентиляції, кондиціонування, встановлював жалюзі, ролети. Він обслуговував майже все місто: лікарні, поліклініки, держустанови.

Павло Матвеєв народився 16 липня 1985 року у місті Хмельницькому.
Навчався у Хмельницькій ЗОШ №16 та ВПУ №11, де здобув професію автослюсаря.
Працював автослюсарем, займався ремонтом автомобілів. Був активною, життєрадісною  та доброю людиною. Захоплювався вільною боротьбою.
Павло пішов на війну добровільно у березні 2022 року. Спочатку був десантником. Згодом перевівся на посаду пілота БПЛА до 47-ї окремої механізованої бригади “Магура”.
Загинув захисник 2 червня 2025 року на Сумському напрямку під час виконання бойового завдання від ворожого мінометного обстрілу.

Олександр Орлов народився 15 грудня 1973 року в місті Сіверськодонецьку на Луганщині.
Працював на промисловому підприємстві.
Після початку повномасштабного вторгнення з сім’єю переїхав до Хмельницького.
У травні 2024 року був мобілізований до ЗСУ. Служив Олександр у 33-й окремій механізованій бригаді, солдат.
1 листопада 2024 року воїн зник безвісти під Покровськом на Донеччині. Загибель Олександра Орлова підтвердила ДНК-експертиза.
Олександру було 50 років.
У нього залишились дружина, син, донька та мати.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Хуршед Мумінов народився 7 жовтня 1983 року в Душанбе, Таджикистан.
Громадянська війна в рідній країні стала приводом до переїзду родини в Україну, до міста Хмельницького.
Працював Хуршед на будівництві, меблевій фабриці, посезонно — в ремонтно-дорожній фірмі. Хуршед був дуже доброю, чуйною та життєрадісною людиною, завжди готовий прийти на допомогу.
Чоловік добровільно став на захист України у квітні 2023-го. Служив у 60-й окремій механізованій бригаді, солдат.

Андрій Гончарук народився 28 вересня 1970 року в місті Хмельницькому.
Навчався у Хмельницькій ЗОШ №14. Після школи закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, де у 1996 році здобув фах вчителя географії.
Спочатку працював у Хмельницькій ЗОШ №12, а згодом тривалий час у ЗОШ №29. Був тренером з баскетболу. Любив навчати дітей та відпочивати з ними у літньому таборі на природі, грати в шахи.
Також Андрій працював у сфері нерухомості ріелтором та водієм у службі таксі.

Іван Тимощук народився 10 грудня 1987 року в м.Нікольськ, Казахстан.
В ранньому дитинстві переїхав з батьками і сестрою на Батьківщину батька, в с. Радошівка, зараз Шепетівського району.
Закінчив 9 класів Радошівецького  НВК в 2003 році і вступив до Хмельницького політехнічного коледжу, де здобув спеціальність “Технік з обчислювальної техніки”.
Після закінчення коледжу працював автомеханіком в Хмельницькому та Київській області.
З 2011 по 2012 роки проходив строкову службу в навчальному центрі “Десна” та в одній з київських частин.

Олег Ніколаєв народився 16 березня 1975 року у селі Колибань Хмельницького району.
Після школи закінчив Хмельницьке ПТУ №4, де здобув професію столяра з виробництва художніх меблів.
Працював на промислових підприємствах міста Хмельницького.
Був привітним та завжди усім допомагав, був гарним сім’янином.
У вересні 2024 року Олег долучився до Збройних Сил України. Служив у лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила на посаді стрільця-помічника гранатометника, сержант.
Загинув Олег Володимирович 16 травня 2025 року біля села Миколаївка на Донеччині.

Олексій Петров народився 30 листопада 1978 року у Саратовській області росії.
Більше двадцяти років Олексій проживав у Хмельницькому.
Працював автослюсарем. Був дуже уважною та чуйною людиною, понад усе цікавився автомобілями.
До війська Олексія мобілізували у вересні 2023 року. Служив захисник у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади стрільцем, сержант. Тримав оборону на Запоріжжі та Донеччині.
У жовтні 2024 року зв’язок з бійцем обірвався, коли він перебував на Донеччині. ДНК-експертиза підтвердила, що Олексій Петров загинув 26 жовтня 2024 року. 

Роман Ворошило народився 4 лютого 1986 року у місті Луцьку.
Мешкав у Хмельницькому, працював далекобійником. Захоплювався спортом, був майстром спорту з дзюдо. 
Був чудовим батьком, другом, вірним чоловіком. Завжди міг підтримати, допомогти.
У квітні 2022-року добровольцем став на захист України. Воював у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, старший солдат.
Загинув захисник 12 травня 2025 року на Харківському напрямку. Воїн рятував поранених побратимів, зумів евакуювати їх, однак, сам потрапив під ворожий обстріл.