Статний красивий юнак, з великими карими, розумними очима… Йому би в голівудських блокбастерах зніматись, а він пішов на війну… Не мислив себе без неба. Гвинтокрили, літаки – це було його дитяче хобі: збирати світлини і систематизувати їх в альбомі, яке переросло у ціль, у мрію – стати льотчиком. Вадим знав різні типи, технічні характеристики цих крилатих птахів і марив небом. Закінчивши школу, подався вступати до Харківського авіаційного, переживав, що худий, що не складе нормативи.

Олександр Іліницький народився 25 серпня 1968 року. Росіянин за національністю, уродженець Далекого Сходу, він мав тут родину, служив у військових частинах Хмельницького. Закінчив з відзнакою Хмельницьке артилерійське училище. Батько Олександра був кадровим військовим, за направленням служив в Івано-Франківську, а тому дитинство Олександра пройшло в місті, у яке він був закоханий, куди любив повертатись, де ходив на самоті його старовинними унікальними вуличками.

Олексій Могилевський – Воїн доблесті! Воїн без страху, із великим серцем і прагненням перемоги над рашистським ворогом. Не мислив себе поза армією. Це була справа його життя. Все приймав як належне: холод, бруд, обстріли 24/7, дисципліну – ніщо не заважало йому виконувати почесний обов’язок – захищати Батьківщину. Воював Олексій ще з АТО. Його призвали на строкову службу, два місяці прослужив і заключив контракт. У серпні 2017 року він уже воював у Мар’їнці, потім Бутовська шахта. Ворог бив нестерпно.

Народився 25 грудня 1994 року в м. Болград Одеської області і був єдиним сином у сім'ї військовослужбовців. Батьки, як військові, увесь час змінювали місце служби. Максим пішов до першого класу в Ізяславі, базову освіту здобув в спеціалізованій школі № 12 м. Хмельницького. Після закінчення військового ліцею в Кам’янець-Подільському вступив до військової академії Сухопутних військ в Одесі. Військовий шлях молодого лейтенанта почався у 81-й окремій аеромобільній бригаді, у складі якої брав участь у зоні АТО. Максим постійно працював над собою, вдосконалював свій професійний рівень.

Побудова і зміцнення держави – то справа кожного українця. Борис Семенович будував Україну в середині себе, вона була в його серці, не уявляв життя поза її межами. Прийшов тривожний час – став на її захист.

Взірцевий військовослужбовець, який любив Україну мовчки і справами. У мирному житті був виважений, добрий, сумлінний, чесний і самодостатній.

Військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України.

Дмитро Миколайович Васильєв народився 20 лютого 1978 року в місті Первомайську Миколаївської області в родині кадрового військового.

Навчався на артилериста-ракетника в елітному Харківському військовому університеті, після випуску потрапив за розподілом до 19 ракетної бригади в м. Хмельницькому, де пройшов службу до командира другого дивізіону 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара».

Народився Сергій 22 березня 1993 року у Копистині – козацькому селі. Там, за історичними розвідками, поселялись вільні люди, вільні землероби. Народився в День 40 святих – потужним захистом небес. Закінчив школу в рідному селі.

Мешканець Хмельницького.

Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників, 13 березня 2022 року.

Юрію Шевчуку було 40 років…

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев᾽ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.

Народився Олег Володимирович 5 липня 1977 року у м. Хмельницькому, в інтелігентній українській родині. Батьки змалечку привчали сина бути активним, відповідальним і цілеспрямованим. Навчався Олег у спеціалізованій загальноосвітній школі № 1, був прикладом для однокласників, навчався на відмінно. Любив футбол, любив читати книги, активний був у шкільних заходах, але найбільше його притягував ансамбль танцю «Подолянчик». Він танцював віртуозно, з натхненням і пристрастю. Всю енергію життя виливав у танець. Танцював від Бога і довгий час був солістом ансамблю.

Кадровий офіцер, педагог з патріотичного виховання із першого дня повномасштабного вторгнення російських окупантів став у бойовий стрій у складі 3-ої окремої танкової бригади. Займав посаду командира новоствореної військової частини А4168 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону окремої танкової бригади Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ.