Мешканець Хмельницького.

Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників, 28 лютого 2022 року.

Євгенію Будзіховському було 35 років…

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев᾽ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.

У час боротьби за Україну кожен з нас вносить свою частку в нашу славетну перемогу. Навіть діти сьогодні вражають своєю зрілістю і справжнім патріотизмом, прагненням перемогти зло, яке прийшло до нас з півночі.

Народився Анатолій Людвигович в селі Шаровечка Хмельницького району, там виріс, закінчив школу.  У  1984  році  пішов  працювати  на  завод
«Катіон» оператором станків, там працювали його батьки Людвиг і Людмила Буяри. Працюючи, Анатолій паралельно навчався в Хмельницькому електромеханічному технікумі на спеціальності «Технік-технолог», закінчив його у 1990 році. Відслужив строкову службу і знову до праці.

Народився Ігор Драч на Черка- щині, станція Поташ, в родині кіборга Донецького аеропорту Валерія і Наталії Драчів. Навчався в селі Шумівцях, на Поділлі, куди родина переїхала жити. Середню освіту здобув у СЗШ № 19 м. Хмельницького. Змалечку любив майструвати, захо- плювався спортом, програмуванням, самостійно розробляв різні сайти і програми.

Народився 1 вересня 1964 року в м. Верхньодніпровськ. У Краматорську закінчив школу № 35, професійно-технічне училище. У 1982 році вступив у Серпуховську військову командно-інженерну академію і після закінчення був направлений на військову службу в м. Броди Львівської області. Там пройшов шлях від начальника відділу до замначальника штабу полку. 8 березня 1987 року одружився з Ольгою Юріївною, має сина Іллю, доньку Анастасію, двоє онуків Даніїла і Романа.

Статний красивий юнак, з великими карими, розумними очима… Йому би в голівудських блокбастерах зніматись, а він пішов на війну… Не мислив себе без неба. Гвинтокрили, літаки – це було його дитяче хобі: збирати світлини і систематизувати їх в альбомі, яке переросло у ціль, у мрію – стати льотчиком. Вадим знав різні типи, технічні характеристики цих крилатих птахів і марив небом. Закінчивши школу, подався вступати до Харківського авіаційного, переживав, що худий, що не складе нормативи.

Олександр Іліницький народився 25 серпня 1968 року. Росіянин за національністю, уродженець Далекого Сходу, він мав тут родину, служив у військових частинах Хмельницького. Закінчив з відзнакою Хмельницьке артилерійське училище. Батько Олександра був кадровим військовим, за направленням служив в Івано-Франківську, а тому дитинство Олександра пройшло в місті, у яке він був закоханий, куди любив повертатись, де ходив на самоті його старовинними унікальними вуличками.

Олексій Могилевський – Воїн доблесті! Воїн без страху, із великим серцем і прагненням перемоги над рашистським ворогом. Не мислив себе поза армією. Це була справа його життя. Все приймав як належне: холод, бруд, обстріли 24/7, дисципліну – ніщо не заважало йому виконувати почесний обов’язок – захищати Батьківщину. Воював Олексій ще з АТО. Його призвали на строкову службу, два місяці прослужив і заключив контракт. У серпні 2017 року він уже воював у Мар’їнці, потім Бутовська шахта. Ворог бив нестерпно.

Народився 25 грудня 1994 року в м. Болград Одеської області і був єдиним сином у сім'ї військовослужбовців. Батьки, як військові, увесь час змінювали місце служби. Максим пішов до першого класу в Ізяславі, базову освіту здобув в спеціалізованій школі № 12 м. Хмельницького. Після закінчення військового ліцею в Кам’янець-Подільському вступив до військової академії Сухопутних військ в Одесі. Військовий шлях молодого лейтенанта почався у 81-й окремій аеромобільній бригаді, у складі якої брав участь у зоні АТО. Максим постійно працював над собою, вдосконалював свій професійний рівень.

Побудова і зміцнення держави – то справа кожного українця. Борис Семенович будував Україну в середині себе, вона була в його серці, не уявляв життя поза її межами. Прийшов тривожний час – став на її захист.

Взірцевий військовослужбовець, який любив Україну мовчки і справами. У мирному житті був виважений, добрий, сумлінний, чесний і самодостатній.