Серед подолянок, доля яких пов’язана з національним українським театром, найвідомішим є ім’я Катерини Андріївни Рубчакової – видатної драматичної актриси й оперної співачки кінця XIX – початку XX ст. Її творчість та мистецькі досягнення набули всебічного дослідження ще у минулому столітті. Виокремлюються праці М. Лабінського, О.Лугового та особливо П. Медведика. У нашому дослідженні висвітлимо подільські сторінки біографії видатної діячки української театральної культури.

Одним із найбільших проектів початку ХХ ст. на території Поділля та Південно-Східної Волині стало будівництво Подільської залізниці (1909-1917).

У 1936 р. уряд УРСР розпочав підготовку до чергової адміністративно-територіальної реформи, що планувалась на наступний рік та мала головну мету – для більш зручного управління поділити величезні області на менші. Зокрема, з Харківської області виокремити Полтавську, з Одеської – Миколаївську, з Київської – Житомирську. Постало питання розділення на дві частини й Вінницької області. Вирішили з трьох її прикордонних округів (Кам’янецького, Проскурiвського та Шепетiвського) утворити окрему область.

Традиції хмельницьких (плоскирівських, проскурівських) пивоварів сягають глибини століть. Так, серед міських виробництв давнього Плоскирова є відомості про існування у 1570 р. броварні, яка варила пиво не лише для плоскирівчан, а відправляла його в інші міста, зокрема Кам’янець |LS|7, с.24|RS|. В «Iнвентарi Плоскирiвського староства 1775 року» можна знайти відомості про плоскирiвських ремісників-броварів |LS|7, с.46|RS|, а в «Камеральному й топографічному описі Подiльської губернiї» вiд 1797 р. – повідомлення про пивоварне підприємство міста.

У сучасній Україні одним із найбільших регіонів за кількістю віруючих римо-католиків є Хмельницька область, в якій у 1992 р. було відроджено римо-католицьку єпархію з центром у м. Кам’янці-Подільському, відкрито духовну семінарію у м. Городку. Історія Римо-Католицької церкви на Поділлі знайшла відображення у багатьох працях, серед яких найґрунтовнішими видаються дослідження як істориків минулого – М. Симашкевич |LS|6|RS|, так й сучасності – Е. Зваричук |LS|2|RS|.

За роки новітньої незалежності національна історіографія поповнилася низкою змістовних праць, в яких розглядаються різні аспекти суспільно-політичного, соціально-економічного та культурно-освітнього розвитку м. Проскурова в період Української революції 1917–1921 рр. |LS|1; 2; 3|RS|. З масиву дослідницьких напрацювань виділяються доробки, автори яких уводять до наукового обігу цінні пласти документальних джерел, що характеризують окремі сегменти цієї знакової в історії міста доби |LS|4; 5|RS|.

Фактована історія міста Хмельницького налічує майже шість віків, а гіпотетична – губиться в анналах тисячоліть. Трансформацію Плоскирова в Проскурів, а пізніше в Хмельницький спостерігаємо на мапах та в архівних документах Поділля вже впродовж майже 585 років.

Фактично місто походить від невеличкого поселення Плоскирів (Плоскирівці), про що свідчать записи в архівних документах першої половини XV ст., перший з яких датується 10 лютого 1431 року.

Пропонуємо вам п'ять історичних фактів, які не просто варто запам'ятати для себе, а й поділитися знаннями з іншими.

Хмельницькому вже майже шість сотень, а є речі  та факти, про які й досі не знають його мешканці, гості та й навіть корінні жителі або ж  не впевнені в їх достовірності.

Це один із найбільших мікрорайонів Хмельницького, розташований на південно-західній околиці міста, від чого й отримав свою назву. Мікрорайон відносно молодий – його розбудова почалася від середини 1960-х років.