Євген Максимчук народився 6 листопада 1996 року у місті Хмельницькому.
Після школи працював висотником – утеплював будинки, пізніше працював на СТО. 
Чоловік добровільно став до лав Збройних Сил України у серпні 2024 року. 
Служив Євген пілотом БПЛА у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, солдат. Разом зі своїми побратимами виконував завдання, захищаючи державу від ворога.
Життя Героя обірвалося 17 квітня 2025 року на Сумщині, біля села Садки. Воїн загинув під час мінометного обстрілу.
Євгену було лише 28 років.

Василь Туз народився 20 березня 1985 року у місті Нова Каховка на Херсонщині.
Понад 20 років проживав у Хмельницькому. Працював на будівництві.
Був прекрасним батьком та люблячим чоловіком, завжди був готовий прийти на допомогу друзям.
Василь був мобілізований до війська у травні 2024 року. Служив в 355-му навчальному механізованому полку, солдат.
19 червня 2024-го воїн зник безвісти на Донеччині. 11 місяців рідні сподівалися отримати хоч якусь звістку про чоловіка. Але ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Василю навіки 39 років.

Кирило Віцінський народився 14 вересня 1994 року на Львівщині.
Закінчив Хмельницький колегіум №16 та Львівський політехнічний коледж.
Кирило дуже любив техніку та комп’ютери. Був світлим та життєрадісним юнаком, посмішка була його візитною карткою, понад усе любив життя, але у відповідальний для країни момент Кирило ухвалив рішення стати на захист України та своєї сім’ї.

Артем Бойко народився 5 червня 1991 року у селі Малашівці Хмельницького району.
Після школи закінчив Хмельницьке ВПУ №4, де здобув професію маляра-штукатура.
Відслужив строкову військову службу. Працював на ПБП «Основа».
Артем добровільно став на захист України ще в 2014-му році. Був патріотом і справжнім воїном. 
Коли почалася повномасштабна війна, Артем Бойко 25 лютого 2022 року знову взяв до рук зброю. Служив в 11-му зенітно-ракетному полку, старший солдат. Воював із загарбниками на різних напрямках.

Віталій Мельник народився 11 травня 1986 року в селі Давидківці.
Тут пройшло його дитинство. Із сім’єю проживав в Хмельницькому.
Понад 15 років працював водієм у комунальному підприємстві по будівництву, ремонту та експлуатації доріг. Віталій був відповідальним, працелюбним і щирим чоловіком, на нього завжди можна було покластися.
До війська Віталія мобілізували у вересні 2023 року. Він проходив службу спочатку у Житомирі, потім стрільцем у складі 77-ї окремої аеромобільної бригади, солдат. 

Ігор Якименко народився 4 серпня 1972 року у місті Києві.
Після школи закінчив професійно-технічне училище.
Останні 17 років проживав у місті Хмельницькому.
Працював різноробочим.
У березні 2024 року Ігор приєднався до лав Збройних Сил України.
Чоловік служив на посаді стрільця у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. У червні під час виконання бойового завдання воїн зник безвісти на Покровському напрямку. ДНК-експертиза встановила, що Ігор загинув 24 червня 2024 року.
Ігорю Якименку був 51 рік.
У нього залишилися мати, донька та сестра.

Дмитро Баранецький народився 21 червня 1981 року у місті Хмельницькому.
Навчався у Хмельницькій ЗОШ №15. Після школи з відзнакою закінчив Хмельницький національний університет. Ще зі студентських років Дмитро почав розвивати власну справу.
Займався системами вентиляції, кондиціонування, встановлював жалюзі, ролети. Він обслуговував майже все місто: лікарні, поліклініки, держустанови.

Павло Матвеєв народився 16 липня 1985 року у місті Хмельницькому.
Навчався у Хмельницькій ЗОШ №16 та ВПУ №11, де здобув професію автослюсаря.
Працював автослюсарем, займався ремонтом автомобілів. Був активною, життєрадісною  та доброю людиною. Захоплювався вільною боротьбою.
Павло пішов на війну добровільно у березні 2022 року. Спочатку був десантником. Згодом перевівся на посаду пілота БПЛА до 47-ї окремої механізованої бригади “Магура”.
Загинув захисник 2 червня 2025 року на Сумському напрямку під час виконання бойового завдання від ворожого мінометного обстрілу.

Олександр Орлов народився 15 грудня 1973 року в місті Сіверськодонецьку на Луганщині.
Працював на промисловому підприємстві.
Після початку повномасштабного вторгнення з сім’єю переїхав до Хмельницького.
У травні 2024 року був мобілізований до ЗСУ. Служив Олександр у 33-й окремій механізованій бригаді, солдат.
1 листопада 2024 року воїн зник безвісти під Покровськом на Донеччині. Загибель Олександра Орлова підтвердила ДНК-експертиза.
Олександру було 50 років.
У нього залишились дружина, син, донька та мати.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Хуршед Мумінов народився 7 жовтня 1983 року в Душанбе, Таджикистан.
Громадянська війна в рідній країні стала приводом до переїзду родини в Україну, до міста Хмельницького.
Працював Хуршед на будівництві, меблевій фабриці, посезонно — в ремонтно-дорожній фірмі. Хуршед був дуже доброю, чуйною та життєрадісною людиною, завжди готовий прийти на допомогу.
Чоловік добровільно став на захист України у квітні 2023-го. Служив у 60-й окремій механізованій бригаді, солдат.